Що в очах твоїх герою

18.02.15

     

     Того серпневого дня 2014 року його очі в наших очах шукали порятунку, шукали відповіді й допомоги. Тоді він мав відпустку, і повернувся до рідного дому в Шрамківку. В одному з боїв, на сході нашої країни, він горів у танку, військовий одяг та бронежилет розвіялись попелом , і тоді мабуть, примножились тисячами бід і горя. . .  Відпустка була недовгою, за короткий час шрамків’яни зібрали кошти аби захистити й зберегти його молоде життя. Нова військова амуніція та бронежилет з юначою молодою душею, тоді ще не знали, скільки ще важких боїв вони витримають.

           А сьогодні,  лютневого морозно-сонячного дня 2015 року він знову повернувся у відпустку, до рідного дому. Юрій Сентіщев виконав нашу найголовнішу настанову – повернувся живим. Ми, працівники селищної ради, відвідали Юрія  і його родину. Спілкувалися, слухали розповіді нашого героя, дякували за мужність та витримку.

          В мирні часи Юрій Сентіщев залишився в ЗС України військовослужбовцем по контракту. А коли чорні птахи відчули свою міць на сході країни, пішов виконувати свій обов’язок, бо присягав на вірність українському народові.

        Тепер його життя – це 72 аеромобільна бригада: друзі, побратими, яких він ніколи не залишить, з якими йтиме до переможного кінця. І очі його вже зовсім інші – такі мужні, відважні, дорослі, і не шукають, як здалося нам тоді, прихисту. Тепер в очах 20-ти річного хлопця так багато запитань, щодо сьогоднішніх подій. . . А у нас, на жаль, немає жодної відповіді . . .

          Він жартує. Сміється. І навіть вдома дивиться війні в очі, бо переслідує вона його тепер. Ми щиро молимося й просимо його: « Повертайся додому, живим!»

Повернутись