25 річниця виведення радянських військ з Афганістану

13.02.14

     Сьогодні 13 лютого,  напередодні 25 річниці з дня виведення радянських військ з Афганістану на Шрамківському кладовищі зібралися вшанувати світлу пам'ять воїнів, яким не судилося повернутися з страшної війни перший заступник голови Драбівської райдержадміністрації Володимир Лобода, Шрамківський селищний голова Сергій Аношкін, колективи Шрамківської селищної ради, ЦРД «Берізка», учні та вчителі Шрамківської ЗОШ та воїни-інтернаціоналісти, які проживають на території селищної ради.

На заході прозвучали виступи першого заступника голови Драбівської райдержадміністрації Володимира Лободи та  селищного голови Сергія Аношкіна,  а також виступили учні Шрамківської ЗОШ І-ІІІ ст., які своїми словами не залишили байдужими нікого з присутніх.

Афганська війна чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила  переважно прості родини робітників  і селян, які віддавали  своїх,  часто   єдиних  синів,  до армії,  не відаючи через яке пекло  їм доведеться  пройти, а багатьом загинути. Держава, не питаючи дозволу  в матерів, відправляла синів на війну тих, кому тільки лиш  виповнилося  18-19 років, які ставали перед лицем невблаганної смерті.

Доля  радянських солдатів, які воювали в Афганістані, була гіркою, адже солдати  ніколи не починають війну - вони на цих війнах гинуть.

За оцінками незалежних дослідників із тієї кривавиці живими не повернулися на Україну 2378 українців.

В цей день, присутні висловлювали слова пошани тим воїнам, які пройшли жорсткими шляхами Афганської війни, вклонялися їх мужності та безмежній вірності  своєму  військовому обов’язку    та  Присязі.  Ці люди витримали  тяжкі військові будні , показали приклад  мужності,   офіцерської честі  та відчули, що таке війна,  коли всі ми жили мирно.

 

Серед загиблих воїнві-інтернаціоналістів і  наша молода людина, односельчанин

Хіміч Валерій Миколайович.

Слово  «Афганістан» для його батьків  розділило  життя   навпіл - це «ДО»  і  «ПІСЛЯ»  коли увірвалася страшна звістка:

«Ваш син  загинув,  виконуючи інтернаціональний обов’язок»

            

Плаче материнське серце, плаче  воском  свічка...

 

Ще на зорі нашої ери  були сказані пророчі слова, що немає в світі більшої любові , крім тієї, яка змушує  покласти  душу  свою -   за друга свого. 

Цією великою любов’ю  освячена  пам’ять, про нашого односельчанина - Валерія  Миколайовича,  чиє життя обірвалося  в Афганістані. Він присягався на вірність Батьківщині, військовому братству   і клятву дотримав.

     Ми всі повинні  зберегти у своїх серцях пам’ять  про нього і про  всіх тих хто не повернувся  з війни, хто  віддав власне життя, захищаючи  мир інших народів.

 

         Їх смерть - заклик до об’єднання  заради миру.

 

Присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

До могили загиблого в Афганістані Хіміча Валерія Миколайовича, а також до могил воїнів-афганців, які повернулися з тієї страшної війни, але за сумним поворотом долі померли вже в мирний час (Позивайло Олександр Валентинович,  Обізний Анатолій  Михайлович, Зуєв Станіслав  Григорович,  Аристов Олександр Миколайовичі (кладовище №2) було покладено квіти та запалено поминальні свічки.

Повернутись